Багрянець ночі догоряв
Багрянець ночі догорав,
А день новий уже вставав.
Погасла зіронька вгорі,
Схилились в тузі явори.
Ти молодий безвусий був,
Ганяв завзято голубів.
Та не дожив до сивини…
З чужої не вернувсь війни.
Під Кандагаром ліг в бою.
Хто виправдає смерть твою?
За що, скажи, ти воював?
За що життя своє віддав?
На скронях в друзів сивина.
Тебе поглинула пітьма.
Лишився вічно молодим,
І не розсіявсь сивий дим.
Ще БеТееР не догорів,
Тюльпан у горах не розцвів,
Де краплю крові з висоти
Вловить в долоню ти не встиг.
Упала крапля на траву,
Ти молоду лишив вдову-
Мадонну і мале дитя.
Росте синок – твоє життя.
Їх щастя гірке, як полин.
Без батька підростає син.
Нестерпний біль у серці тім.
Осиротів без тебе дім.
Для них твоя зоря горить:
В серцях ще довго будеш жить.
Прилинеш птахом навесні,
Бузком розквітнеш у вікні.
Віра Кухарук
Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме цього дня 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни.
Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами.
Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами.
Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. У період незалежності в миротворчих операціях за межами країни загинуло 49 військових.
У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
